Путін зустрівся в Берліні із Меркель. Що говорили про Україну?
В ефірі Українського радіо у програмі "Україна. Сьогодення" політолог Олег Саакян прокоментував зустріч у Берліні Путіна і Меркель.
Олег Саакян: За останній рік усі візити Путіна носили неофіційний або напівофіційний характер. Зустріч із Макроном, іншими завжди відбувались "на полях". Зустрічі з Путіним не користуються попитом серед світових лідерів, окрім Трампа, для якого це було важливим тепер.
Ангела Меркель зараз дуже зацікавлена в зустрічі з Путіним, яка відбулася через низку факторів: внутрішня нестабільна ситуація в Німеччині, важке формування коаліції, вплив німецького капіталу на політичні процеси, пов'язані з Північним потоком. Тут їй потрібно демонструвати своїм вже тепер "запеклим друзям" по коаліції, що вона намагається вирішити це питання, і що шукатиме конструктивного діалогу, зокрема і з Росією, в цьому питанні.
Ви окреслили ті основні питання, які цікавили Меркель під час зустрічі - це енергетика (Північний потік), але так само вона торкалася питання продовження транзиту газу через Україну.
Олег Саакян: Німеччина зараз виробила свій підхід до питання України. Це те, про що офіційно говорить Меркель, а саме - встановлення певної квоти на транзит газу через Україну. Економічно це певним чином рятує ситуацію, оскільки принаймні робить рентабельним транспортування газу через Україну. Тут важливо вирішувати безпекові питання. Але, якщо почнуться широкомасштабні бойові дії, то Росія зможе атакувати по напрямках, де ведеться газотранспорт, перекрити, перекачувати цей газ по Північному потоку. І Європа нічого не зробить,оскільки для них буде важливо не замерзнути взимку. Тому безпековий фактор є доволі серйозним для України і не є закритим цією німецькою формулою.
У разі якогось сценарію, можна було б припускати якісь диверсії на газотранспортній системі.
Олег Саакян: Зараз якщо Росія йде на широкомасштабну дистабілізацію ситуації, то транспортування російського газу в Європу ставиться під питання. Для Росії вкрай важливо диверсифікувати поставки до Європи.
Учора Путін і Меркель говорили про ситуацію на Донбасі, і вчора також лунали заяви щодо миротворців на Донбасі. Вчора про миротворців на Донбасі згадував голова німецького МЗС. Він сказав, що з цього питання має стриманий оптимізм.
Олег Саакян: Скоріше за все Ангела Меркель говорила про миротворців тому, що для неї перш за все - це політичне питання, по-друге, це геополітичне питання ваги Німеччини (все більше і більше Німеччина втрачає свої лідерські позиції в ЄС). З одного боку Німеччина виступає як кредитор, з іншого боку - це внутрішня нестабільність в Німеччині. Для Німеччини вкрай важливо у питанні України продемонструвати своє лідерство, можливість вирішувати загальноєвропейські питання, зокрема і загальноєвропейської безпеки. Німеччина намагається не гратися тільки в проросійську гру чи проамериканську. Німеччина намагається створити власну суб'єктність поза системою координат "США - Росія", заграючи з обома суб'єктами, і з обома суб'єктами ведучи себе доволі жорстко. Але все ж таки треба нагадати, що Меркель стоїть на позиціях цілісності України. Тому навіть той план, який пропонується, він є м'який, і одночасно неприйнятний компроміс як для України, так і для Росії.
Які деталі цього плану?
Олег Саакян: Як зазначають німецькі колеги, там йде мова про від 30 до 40 тисяч миротворців, введення міжнародної адміністрації, можливо, поетапне введення цих миротворців - спочатку на лінію розмежування, потім на прикордоння. Тобто, це - мікс як із нормальних інструментів, так і з неприйнятних як Росії, так і для України. Я залишаюся тут нестриманим песимістом, бо Росія відчуває свою силу. Ми бачимо ціну на нафту, на газ. Україна вступає в період виборів, нас чекають три хвилі виборів (президентські, парламентські, місцеві вибори), а це доволі серйозне питання, де можна дестабілізувати ситуацію. Тому зараз для Кремля йти на поступки, і в їх розумінні - капітуляцію, я думаю, є неприпустимим. Хоча найближчий час Путін буде підігравати Меркель, оскільки це доволі серйозно може посилити його міжнародні позиції в протистоянні зі США.
Бойовики цього тижня викорстовували систему вогню "Град". Загалом інтенсивність обстрілів посилилася. На цьому тлі Меркель висловила сподівання на стабільне перемир'я на Донбасі. Але такі сподівання виглядають досить примарними.
Олег Саакян: Уже були проголошені різні перемир'я, які зривалися у той момент, коли вони мали вступати в силу. Думаю, що нічого особливо не змінилося для окупаційних адміністрацій. Для них важливо зберігати режим осадженої фортеці. З іншого боку для них важливо тримати у напрузі і Європу, і Україну, оскільки саме ядерна дубінка і військова міць - це один із небагатьох аргументів, які має Російська Федерація. З економічної точки зору Росія абсолютно нікчемна, з геополітичної - так само не має серйозного впливу. Тому шантаж військовим чином - козир. Як і щодо заручників, їх не будуть випускати до останнього моменту.
Знаємо, що заходять конвої на територію України. Яка ситуація зараз на Донбасі?
Олег Саакян: Ситуація напружена. Це територія образи. Це територія тривоги. Люди не розуміють, яке майбутнє їх чекає. Люди втомилися дуже сильно. Це повністю вбудована російська військова і російська адміністративна вертикаль, яка маскується під місцеву адміністрацію, що повністю дублюється російськими офіцерами. Це - класична окупація. Це потрібно так сприймати і ніяк інакше.
Від теми Донбасу перейдемо до обговорення ще одного фронту, який починають відкривати росіяни. Йдеться про блокаду росіянами акваторії Азовського і Чорного морів. Після того, як збудували Кримський міст незаконно, то це створило передумови для створення перешкод і проблем нашим портам, передусім Маріуполю та Бердянську. А в Україні в Міністерстві інфраструктури придумали нашу відповідь і запропонували припинити залізничне пасажирське сполучення з Російською Федерацією, а також автобусне. Що ми могли б протиставити, щоб нівелювати цей чинник?
Олег Саакян: Складно говорити, бо це скоріше тема військових експертів, і тактики військової, а стратегічно ми, на жаль, програли ще до того, давно. І це договір про спільне море, ставши компромісом після ситуації навколо Тузли за часів Кучми. Це ж не перший випадок в історії України російських агресивних дій. "Дзвіночки" були і раніше.
Які завдання переслідують зараз росіяни такими діями?
Олег Саакян: Перш за все - це економічне пригнічення, оскільки порти для України - це значний економічний удар. Маріуполь - збіжжя, метал, який йде в Дніпропетровську, Запорізьку і Донецьку області. Так само зараз відбувалося блокування і в Чорному морі під приводом навчань. Дійсно треба шукати асиметричних кроків, які б посилювали українську державу.
Авіасполучення припинене ще з 2015 року. Як Ви оцінюєте цей крок і наскільки він є адекватною відповіддю?
Олег Саакян: Асиметричний крок має посилювати державу. Коли це дії в буквальному сенсі "Куплю билет - пойду пешком", то я б це не називав асиметричним кроком. Це дійсно послаблює Україну. Перш за все треба розуміти ціль, яка перед нами стоїть. Якщо створити проблеми для тих людей, які їздять у Росію (а є різні приводи - у когось там родичі, літні чи хворі люди), то ця ціль досягається. Але ж я певен, що не ця ціль ставиться. Декларативно ставиться ціль - національна безпека. Що вигідно? Контролювати потік міграції з Росії чи навпаки, як зараз, цей же потік йде абсолютно "чорними" шляхами. Тепер на цьому заробляють інші компанії. Це ускладнює економічну ситуацію, і ускладнює безпеку з точки зору контролю за цим пересуванням. Тут з'являться, як і на лінії зіткнення на сході України, неофіційні перевізники. Це вже абсолютно інші можливості контролю для держави. Але ж вантажні перевезення з Росією ми не зупиняємо. Якщо б це була послідовна дія української держави, коли ми блокуємо будь-які комунікації з Російською Федерацією в цілому, тоді б це було зрозумілим для українського громадянина чому він має пожертвувати чимось, платити в 5 разів дорожче для того, щоб летіти через Литву в Росію. У такому випадку це виступає подразником.
Скоріше за все це викликано внутрішньополітичними протистояннями в Україні, потребою відвести увагу від інших питань. Такі заяви (міністра Омеляна) для того і покликані. Тим паче, що питання блокування неодноразово виступало димовою завісою для багатьох справ.
Такий крок послаблює національну безпеку України, оскільки переводить перевезення в Росію в тінь, ускладнює роботу для українських спецслужб, і ускладнює життя для українців, які є заручниками ситуації з точки зору поїздок у Росію (бо вони їдуть туди не від кращого життя).
Двадцять двоє російських громадян, засуджених в Україні, просять президента Росії про обмін на політичних в'язнів. Прокоментуйте тезу про торги навколо Сенцова. Що виторговує Путін?
На фото - Олег Сенцов.
Олег Саакян: Заручники для Росії не є товаром, вони для неї є валютою, вільноконвертованою валютою війни, яку можна обміняти починаючи від якихось геополітичних забаганок, завершуючи персональними гарантіями. До останнього дня війни Російська Федерація буде триматися за заручників для того, щоб у неї була ця валюта у великій кількості, яку вони зможуть міняти. Чому вони для Росії є валютою? Тому, що для всього цивілізованого світу життя людини є цінністю, а для Російської Федерації воно має виключно ціну. Чому життя власних громадян для неї має дуже низьку, неважливу, мінімальну ціну? Тому коли українські бранці зараз страждають у російських катівнях, а російські злочинці сидять тут і пишуть листи Путіну, на них реагувати ніхто навіть не збирається. Навіть у випадку з ГРУшниками Росія довго не визнавала самого факту, не йшла на перемовини, не йшла на жодні обміни.
Для Росії важливо обміняти на якісь поступки у військовому плані, на поступки з точки зору геополітичної стратегії підкорення України. Для Росії - це валюта для обміну на частину суверенітету.
Прослухати повну версію розмови.
На фото - Олег Саакян.
