Анна Острікова: "Українська молодь, на жаль, втратила інтерес до великої політики"

Анна Острікова: "Українська молодь, на жаль, втратила інтерес до великої політики"

12 серпня відзначають Міжнародний день молоді, який запропонували встановити 1991 року. За останніми даними програми розвитку ООН в Україні, серед молоді України віком від 18 до 35 років 32% мають низький інтерес до політики, 48% не довіряють політикам і владі взагалі, майже половина опитаних - 48% вважають, що вони не впливають на розвиток країни.
 
Як надихнути молодь на процес формування політики на місцевому на та національному рівнях, розповіла в ефірі Українського радіо в програмі "Ранковий формат" координаторка національної програми "Молодіжний працівник" програми розвитку ООН в Україні Анна Острікова.
 
 
Хочу зазначити, що Україна тут не поодинока і інтерес молоді до політики падає в цілому у Європі і світі, зокрема, і в Україні. Але в Україні існує певний парадокс. Але якщо пригадати, то три останній революції починалися за участі молоді. Потужний волонтерський рух серед молоді і готовність допомагати, включатися, він продовжується. Але разом з тим молодь не активно долучається до великої політики.
 
Зробили перший крок і стоп, або навіть кілька кроків назад.
 
Так. На превеликий жаль, це проблема така доволі глобальна. Бо батьки багато років обманювали молодих людей. Відповідно, у них вже сформувалося чітке усвідомлення того, що влада - це щось брудне і погане. Це вже прописано в матриці. Але, якщо ми говоримо про низьку участь у політиці молодих людей і зневіру не тільки в політичних партіях, а й в системі загалом, разом з тим ми можемо спостерігати доволі високий рівень активності української молоді громадської.
 
Справді парадоксальна ситуація якась.
 
Так, за даними дослідженням, яке проводили Організація Об'єднаних Націй разом з Міністерством молоді і спорту у 2015 році, 88% молодих людей від 14 до 25 років висловили свою готовність робити щось, долучатися до громадського життя і реалізовувати якісь ініціативи. Але вказували, що переважна більшість не знає, як це робити, тобто немає інформації, що таке громадська організація, як можна долучитися, які є програми для молоді в Україні. І зараз в Україні рівень молодих людей, які знають про молодіжну політику доволі низький.
 
Це зниження рівня готовності брати участь у політичному житті країни чи не пов'язано з тим, що ця страшна неповоротка, корупційна машина просто ламає молодих людей. Можливо, просто сили нерівні?
 
Я думаю, що цей процес дуже тривалий, коли молодь повернеться до політичних процесів. Це не трапиться через рік, через два, через три. І ми в цьому не одинокий. Усі посттоталітарні країни з цим стикалися. Бо зневіра, важкі роки перехідного періоду до демократії і зараз період становлення. Принаймні у молоді зараз з'являються інструменти як це робити. Інструменти не тільки від міжнародних організацій, а й від держави також. Не можу сказати, що процес цей дуже легкий, простий і динамічний, але він є, він почався. Молода людина, навіть не будучи членом політичної партії, зараз має можливість реалізувати свої задуми, аби тільки мала бажання і енергію це робити.
 
Ви згадали про інструменти від міжнародних організацій. Про що йдеться?
 
Йдеться про те, що у 2015 році в Україні почалася реформа молодіжної політики. До цього процесу були долучені як громадські організації, так і міжнародні організації. Міністерство молоді та спорту за роки незалежності як летючий голландець, то зникало, то з'являлося, то об'єднувалось. А нині воно є і відповідає за молодіжну політику. Була розроблена разом з громадськістю дорожня карта реформування молодіжної політики. Зокрема, створення навчальної системи для молодіжних працівників. Це люди, які працюють над тим, щоб людина розвивалася всебічно і допомагають їй, а не тримають за руку.
 
Прослухати повну версію розмови