Під час прямого включення з Міжнародного економічно-гуманітарного форуму "Ukrainian ID", що відбувається у Каневі у Музеї Тараса Шевченка, у виїздній студії Українського радіо про розвиток і перспективи електронної демократії розмірковував радник уряду Швейцарії з питань електронної демократії Коста Ваєнас.
З якою метою Ви приїхали саме на цей захід у Каневі? Ви приїхали щось почути для себе чи запропонувати?
Одна з причин була в тому, що людей зацікавила моя книга, яку я написав про електронну демократію.
"Демократія в цифрову епоху. Як і про що ми будемо голосувати?" - назва вашої книги. Про що вона?
Я для себе відкрив цікаву річ. Від Канади до Австралії дуже багато урядів переймаються саме цифровим контролем за, наприклад, перебігом виборів. Мене зацікавило також те, як це може вплинути загалом на суспільство. Технології роблять і переможців, і переможених.
Який результат цієї книги? Зацікавлення предметом - це одне, але має бути і висновок.
Перший висновок - це підтвердження, це доказ того, що ми рухаємося від паперового суспільства до цифрового. Також у відношенні до держави. Мене здивувало те, що не тільки економіка, не тілька компанії піддаються цьому впливу, а також технології, цифрові технології, які змінюють саме суспільство.
Чи відкрили Ви тут щось нове для себе?
Мене здивували українці. Дуже багато уваги приділялося історії, конкретним подіям. Люди схильні аналізувати саме те, що трапилося. Я би порадив, зважаючи на те, що у вас багато ресурсів, все-таки більше уваги приділяти потенціалу.
Розкажіть про впровадження електронної демократії в Швейцарії.
По-перше, треба зважати, що в Швейцарії існує конкуренція між кантонами. Деякі кантони обрали свій шлях впровадження електронної демократії, інші - зовсім інший шлях, а є ще група кантонів, які зовсім не збираються щось робити в цьому напрямі. Це дуже суперечлива тема, так трапляється зі всім новим.
Швейцарський підхід полягає в тому, що треба рухатися повільно, але дуже чітко, не випереджувати людей, щоб люди йшли в ногу з цим процесом. Кінцевою метою є те, що можна просто використовувати свій мобільний телефон, не треба стояти в черзі, не йти голосувати на дільницю. Можна голосувати у будь-який час доби і не прив'язуватися до конкретного часу. Деякі збирають підписи для скликання референдуму в електронному вигляді. Це цілком революційний підхід. Деяким це дуже подобається, а інші цього не сприймають.
За даними ООН, Україна просунулася на 45 сходинок угору в напрямку електронної участі і зараз посідає 32-е місце серед усіх країн світу. Це не стосується повноцінної електронної демократії, ми ще цього не можемо робити. Але багато інших функцій переходять в електронну площину. А які особливості електронних урядів у різних країнах? Яка країна зробила абсолютний ривок саме в запровадженні електронної демократії?
Першою країною була Естонія.
Можна використовувати різні функції електронної системи - не тільки голосування. Наприклад, можна давати розпорядження від парламента уряду, давати різні інструкції, надавати послуги в електронному вигляді. Ми повинні розуміти, що система електронного управління в США і багатьох інших країнах базується на тих платформах, які були ще у 18 столітті. А нинішні технології дозволяють змінити цю систему.
Який світовий досвід варто враховувати Україні?
Мій висновок такий. Весь світ стає все більше цифровим. Саме народ, люди мають владу. Всім треба розуміти, що за 10 - 15 років саме люди будуть ставати ближчими до влади, влада повністю буде в руках людей саме завдяки і через цифрові технології.
Чи є ризики і загрози цього процесу? Які вони?
Найперший ризик - це те, що сама система не гарантує повної безпеки, її можна зламати. Люди мають бути впевнені в тому, що влада гарантує безпечність цієї системи. Ще одним ризиком є те, що деякі люди будуть намагатися активніше користуватися цією системою, тобто більше впливати на прийняття рішень, державну політику, зокрема. Але потрібно рухатися вперед.
