Євген Бондаренко: Розбудовую інформаційного комплексу ніхто серйозно не займався

Інформаційна безпека в Україні та світі. Чому демократичні країни, як здається, програють інформаційну війну російській тиранії, прокоментував в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Зранку" голова Школи медіапатріотів Євген Бондаренко.

Цю проблему важливо розв'язати на ідеологічному рівні. Найбільш зараз вражаються країни пострадянського світу. Головна проблема України, що за всі роки її незалежності ніхто не займався розбудовою інформаційного простору. Тут питання навіть більше не в грошах, а питання в тому, як це все вибудовується. Після 2014 року у нас з'явилося дуже багато різних ініціатив, але це окремі волонтерські дії. І зараз виклик перед розбудовою інформаційного простору України стоїть якраз у систематичній роботі, в злагодженості апаратів і розуміння, куди ми взагалі рухаємося. От зараз ми всі рухаємося в ЄС.

Ми за це стояли на Майдані. За європейські цінності і євроінтеграцію.

Так, але чомусь на цей момент українці в очах європейців і самі перед собою демонструють себе, як маленьке, жалісне кошеня, яке намокло під дощем, голодне, холодне і просить їстоньки. Поборіть нам корупцію, зробіть нам європейську освіту, вирішіть наші проблеми. Допоможіть нам! Чому ми досі не заявили, що Україна рухається в ЄС, щоб через десять років стати провідною економікою Європейського Союзу і задавати темп росту в світі? І чим більше ми зараз будемо говорити, що за нас має хтось щось побудувати, тим більше ми будемо відходити назад, назад і назад. Для цього потрібні ідеологи. Це ті люди, які розуміють, куди рухатися.

Чому тільки зараз це зрозуміли? Ідеологи потрібні були ще на початку 90-х при першому Президенті.

Так, але і зараз це не дуже розуміється. Я можу згадати моє улюблене міністерство Стеця. Вони, на жаль, займаються і намагаються розробляти якісь матеріальні продукти замість того, щоб вибудувати системність. Якраз завдання Міністерства інформаційної політики надавати консультаційні послуги і розробляти конкретний механізм дій представників українського уряду чи послів, консулів тощо для того, щоб змінити думку про українців. У нас зараз наростає конфлікт з Польщею, з Угорщиною. І вони мають розробити концепції дій для певного міністерства, яке має це все виконувати.

Як все-таки розрізнити правдива інформація чи ні?

Мені дуже часто розказують, що треба боротися з фейками. Я кажу, що для мене неважливо фейк це чи не фейк. Якщо ця новина попала в інформаційний простір, в це хтось повірив, вона починає виконувати свою функцію. І наша мета зробити так, щоб ця функція перестала виконуватися.