В ефірі Українського радіо у програмі "Міжнародний контекст" результати зустрічі Дональда Трампа і Кім Чен Ина коментував журналіст-міжнародник, кандидат економічних наук, доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олекса Підлуцький.
США-КНДР: чи переграв Кім Чен Ин Дональда Трампа в Сінгапурі? Результат зустрічі двох лідерів можна охарактеризувати двома слова: домовилися домовлятися. Чи погоджуєтеся ви, що ми бачили певні елементи гри між Трампом і Кімом?
Безумовно, будь-які перемовини на вищому рівні - це якась гра. В деяких випадках буває, що виграють обидві сторони, але буває й так, що більшу перевагу отримує одна зі сторін. Погоджуюсь з іншими аналітиками, що більше вигоди здобув саме Кім.
Справа полягає ось у чому. Справді, "домовилися домовлятися". Але, наприклад, навіть той самий процес ядерного роззброєння Ірану, який тривав кілька років, свідчить про те, що процес дуже складний і контрольований дуже неоднозначно. Тобто, є урочиста обіцянка Кіма згорнути свою ядерну програму. Але впродовж якого часу і як конкретно це буде реалізовуватись, і чи буде реалізовуватись взагалі (бо завжди можна знайти якийсь привід, щоб цього процесу не відбулося)?
Стосовно вигід, які отримав Кім, то вони безперечні. Найбільша вигода полягає в тому, що лідеру маленької надзвичайно тоталітарної, надзвичайно бідної країни вдалося проводити саміт, на рівних розмовляти з надпотужними США. Після того, як із Кімом на рівних розмовляв Трамп, уже, скажімо, японським лідерам або китайським лідерам якось абсолютно немає сенсу розмовляти з ним "через губу". Уже тепер Кім абсолютно легальний міжнародний гравець.
Питання виникають у двох дуже потужних союзників Сполучених Штатів - у Японії і Південної Кореї. В обох цих країнах розміщені американські військові. І щодо обох країн США давали гарантії безпеки. Тут виникає питання, які американцям удалося отримати реальні гарантії безпеки від Північної Кореї для Японії і Південної Кореї. Я таких гарантій не бачу.
Під час зустрічі Трампа і Кіма Дональд Трамп одноосібно оголосив про те, що припиняють військові навчання з Південною Кореєю. І це було дуже неприємним сюрпизом для Сеула. Безумовно, якоюсь мірою Трамп поступається інтересами своїх союзників без узгодження з ними. Очевидно, це буде сигналом для Токіо. Чого очікувати?
У позиції Трампа є певна суперечність. З одного боку, впродовж останніх місяців він дуже жорстко критикував угоду, якої досягла адміністрація Обами з Іраном щодо обмеження іранської ядерної програми. Врешті-решт заявив про вихід із цієї угоди. Зараз Трамп укладає (не скажу аналогічну) менш пропрацьовану і менш деталізовану угоду з режимом, який є аж ніяк не кращий, ніж іранський. Якоїсь логіки і послідовності в даному випадку в діях Трампа я не бачу. Угода, укладена Обамою - погана, угода, укладена Трампом - чудова. Відмінність полягає тільки в тому, що угоду уклав політичний конкурент і супротивник Трампа. А цю угоду уклав особисто Трамп. Це не солідно для лідера найпотужнішої в світі країни.
Немає зараз критеріїв, а також можливості визначити виконання Північною Кореєю зобов'язань, якщо такі зобов'язання будуть. Немає жодних інструментів для визначення кількості зброї в Північної Кореї, бо ніхто не знає, що є в Північної Кореї взагалі.
Проблема полягає в тому, що така угода має бути конкретною, її мають готувати фахівці. Така угода готується досить тривалий час. Має бути все прораховано, мають отримати гарантії обидві сторони. В даному випадку ми маємо справу більшою мірою з політичною декларацією або з протоколом про наміри. Якщо дивитись з погляду державних інтересів США і Північної Кореї, то у розрядці цієї напруженості, яка сягнула вже надвисокого рівня, все ж більше зацікавлена Північна Корея, бо у випадку військового конфлікту це означало би тотальне знищення всієї Північної Кореї. Але таким диктаторам, як Кім, до життя мільйонів своїх підданих байдуже.
Чи вірите, що Кім добровільно зречеться свого арсеналу, адже, це єдині гарантії безпеки для нього і його команди?
Він не зрікається і не збирається зрікатися свого арсеналу. Він намагається його "продати". Це різні речі. Усі диктатори є шахраюватими. Для нього найідеальніший варіант, так би мовити, гроші отримати, а товар не віддати. Кім уже отримав дуже великий аванс - легалізацію себе як легітимного лідера світового масштабу.
