Тетяна Метельова: " 85 відсотків злочинців, що скоїли тяжкі злочини, починали з тварин"

У Києві заарештовано шкуродера Святогора! Про методи, якими діють догхантери і як із ними боротися, а також про те, як держава регулює питання тварин йшлося в ефірі програми Українськогго радіо "Сьогодні. Зранку". На зв'язку зі студією була президент ГО "Інститут сучасних проблем України" Тетяна Метельова.

Пані Тетяно! Є певна кругова порука, чому догхантерів важко знайти. І тих, хто вбиває собак, теж не так легко вичислити, бо є факти, що ці догхантери співпрацюють із двірниками. Вони платять гроші двірникам, а двірники на ці гроші погоджуються. І не самі догхантери, а двірники розкидають отруєне м'ясо. Що вам відомо взагалі про таку схему?

Я не виключаю, що така можливість є і що таке може бути, але доказів тому немає. Я не думаю, що широко поширена практика, коли приєднуються до цього двірники. Так, двірники зазвичай не полюбляють тварин, безпритульних, домашніх, бо це додає їм клопоту, але не настільки. Що стосується самих догхантерів, то тут радше співпраця (в лапках) із правоохоронцями. У нас кримінальне правопорушення за статтею 299 почало застосовуватися з 2009 року. До цього часу переважна більшість правоохоронців взагалі не знала про існування цієї статті. Це було для них відкриттям, коли я посилалася на цю статтю в намаганні захистити тварин. За статтею 299 до серпня минулого року, злочини, які каралися за цією статтею, належали до легких, не тяжких, а отже термін давності по ним становив 2 роки. Тобто, якщо навіть відкривалася кримінальна справа, то слід було тільки нічого не робити впродовж 2 років і вона автоматично закривалася. Правоохоронцям це легше. Все спускалося на гальмах. Але коли минулого року покарання стало більш жорстоким, то це уже дало свої наслідки. Ті злочини були переведені до категорії тяжких, а термін давності за такими 10 років. 10 років тягнути - це мало ймовірно, тому правоохоронці вдаються до інших способів - вони не реєструють заяви да даним правопорушенням в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, як це належить за Кримінальним процесуальним кодексом. У такому разі зоозахисники вже напрацювали схему, як примусити працівників поліції це робити. Не реєстрація негайно оскаржується в суді і суд приймає рішення зобов'язати правоохороннний орган зареєструвати заяву. Далі починаються слідчі дії і справа доводиться до суду.
Нарешті затримали Святогора. Справді, ті зміни, які були внесені у статтю Кримінального кодексу, вони змінили ситуацію на краще. Тепер співпраця правоохоронних органів із догхантерами унеможливлена. Нині догхантери мають давати собі звіт, що рано чи пізно належне покарання за свої дії вони отримають.

Як ви думаєте, чи варто і чи має законодавчу перспективу покарання власників тварин за жорстоке поводження з ними?

Без сумніву. Але дозвольте одну ремарку щодо зв'язку тяжких злочинів із жорстоким поводженням із тваринами. За статистикою психіатрів світу, 85 відсотків злочинців, що скоїли тяжкі злочини, починали з тварин. Згадаємо Дніпровських маньяків 2009 року, які 1,5 роки вішали, різали, палили тварин, і ніхто не звертав на це уваги, а потім вони перейшли на людей і на їхній совісті 21 жорстоко закатована до смерті людина віком від 13 до 70 років. Чикатило теж починав із тварин, серійний маньяк Василь Кулик теж, людожер Михайло Малишев теж...
Тепер щодо зменшення кількості безпритульних тварин. У Чехії заборонене оприлюднення фото і відео, на яких міститься будь-яка жорстокість щодо тварини, навіть вбивство на бійні сільськогосподарських тварин. В Польщі викидування на вулицю тварин є дією, яка карається. В Україні уже скільки є законопроектів, де ця норма вводиться, але вони не розглядаються Верховною Радою. У Польщі коти живуть вільно, як і в Болгарії, як і в Чехії, Румунії й в інших країнах. У Польщі влада бере на себе зобов'язання забезпечувати вуличних котів, які є частиною екосистеми, їжею. Це державна політика.

Наскільки є шанс, що буде кодифіковане це порушення і яким чином за це карати? Безвідповідальність нічим не краща за догхантерство.

Ви абсолютно праві. Це теж жорстоке поводження. Це нічим не краще, за догхантерство. Це непряме вбивство тварини. Адже тварина на вулиці, тим більше ті, які виховані в домашніх умовах, які звикли до того, що їх доглядають, що вони перебувають у безпеці, опинившись на вулиці, вони піддаються страшним небезпекам.

Парламент може певними законопроектами почати вирішувати цю проблему. Чому це не робиться? Кому і для чого це може бути вигідно?

Я читала кілька висновків експертів щодо заклонопроектів, так от експерти ВР вважають, що стерилізація - це жорстоке поводження з тваринами. Саме так вважають догхантери. Що з цим робити - чесно - не знаю!