Павло Подобєд: Українсько-польські стосунки мають багато точок дотику

Чи закінчиться українсько-польська гробова війна?

Про це в ефірі Українського радіо в програмі "Сьогодні. Вдень" свою думку висловив співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд.

Інститут національної пам'яті Польщі передав українській стороні доповідь у справі археологічних досліджень на цвинтарі у Грушовичах. Чи є потенціал для нового етапу конструктивної співпраці України і Польщі?

- Дослідження місць поховань, розкопки на цвинтарях, які ініціювала і здійснює польська сторона, - лише один залп цієї війни, і війна сама не спрямована прямолінійно проти України, ці залпи направлені проти внутрішнього польського споживача.

У Польщі незабаром мають відбутися місцеві вибори і їм треба шукати таких гачків для свого виборця, щоб реагували, принаймні, на місцевому рівні.  Чому б не демонтувати пам'ятник, тим паче, що це не полякам?

- Другий аспект - чому саме Україна, тому що значною мірою, це зручна мішень. В Україні зараз війна з Російською Федерацією. Всі ці питання, які підіймає польська сторона, для України не є перешочерговими. В Україні є свої проблеми. З сусідом, у якого ніж в животі стерчить, з ним легше спілкуватися і підштовхувати його до поступок і порозуміння, ніж би це було робити з сусідами-німцями. По-друге, є свої політичні виклики. Багато українців-заробітчан приїздять до Польщі. Є певні побутові ксенофобські прояви, на яких вигідно і зручно грати політичним гравцям.

Крім апеляції до генеології, пошуку спільної історії, пошуку спільних точок дотику в майбутньому, є одна дуже серйозна точка - це питання територіальної цілісності наших держав, їх існування і виживання,  питання зовнішніх викликів для наших держав, загрози Москви, яка нині нависла не тільки над Україною, а взагалі над воєнним, політичним ладом у Європі. Польща - це держава, яка також має спільний кордон Росією, і там дислокуються збройні сили Російської Федерації. І, власне, історія розподілів Польщі. Останні висновки слідчих у смоленській катастрофі підказують, що, напевно, на порядку денному  питання розкопок могил на цвинтарях мають відійти дещо на другий план, і щоб не сталося так, як сталося в 1939 році, і винести відповідні уроки з історії.